/Files/images/prevjuіі.png

/Files/images/VipTalisman1.jpg Практичний психолог
Комишан Аліна Анатоліївна
Освіта: вища, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковориди 2014;
Спеціальність "Психологія"
Стаж роботи 3 роки

Тема психологічної служби закладу 2017/2018 рік: Розвиток когнітивної сфери дітей дошкільного віку, як важлива ланка підготовки до шкільного навчання та створення умов для успішної соціалізації дитини, підвищення психологічної компетентності педагогів та батьків.
Діяльності психологічної служби закладу
-профілактика дезадаптації новоприбулих дітей;
-створення сприятливих умов для успішної адаптації дітей раннього дошкільного віку до умов ДНЗ;
-психологічний супровід обдарованих та здібних дітей;
-психологічний супровід дітей, які потребують додаткової уваги;
-створення умов для розвитку мовленнєвої компетентності дітей;
-психологічний супровід дітей в прцесі підготовки до успішного навчанняу школі;
-підвищення психологічної компетентності вихователів та батьків;
-підвищення професійної компетентності психолога.

Графік роботи практичного психолога:

Дні тижня Інтервали робочого часу Робота з дітьми , батьками, педагогами в закладі Перерва Підготовка до основних видів діяльності
Понеділок 8.00 – 16.00 8.30 – 12.30 12.30 – 13.00 13.00 – 16.00
Вівторок 8.00 – 16.00 8.00 – 12.30 12.30 – 13.00 13.00 – 16.00
Середа 8.00 – 16.00 8.00 – 12.30 12.30 – 13.00 13.00 – 16.00
Четвер 8.00 – 16.00 8.00 – 12.30 12.30 – 13.00 13.00 – 16.00
П’ятниця 8.00 – 16.00 8.00 – 12.30 12.30 – 13.00 13.00 – 16.00

/Files/images/VipTalisman16.jpg

Індивідуальні консультації для батьків та педагогів

Вівторок з 13.00- 15.00 годин
Четвер з 13.00 - 15.00 годин

ТЕЛЕФОН ДОВІРИ "Нить Ареанди"

для дітей молоді, батьків, та усіх хто потребує

психологічної підтримки.

Працує безплатно, конфеденційно, анонімно.

Екстрена психологічна допомога

здійснюєтся щодня з 17:00 до 21:00

за телефонами(057) 700-39-52; (063) 400-3-300

Основні функції психолога в дошкільному навчальному закладі пов'язані з охороною фізичного і психічного здоров'я дітей, зі створенням умов, які сприяють їх емоційному благополуччю і забезпечують вільний та ефективний розвиток здібностей кожної дитини. Реалізація цих функцій вимагає виконання цілого ряду пов'язаних один з одним видів робіт як безпосередньо з дітьми, так і з їх батьками та персоналом дитячого садка.


Дитячий психолог- фахівець, який допомогає дорослим зрозуміти, що відбувається з їхньою дитиною і з ними. Робота йде як з дітьми, так і з дорослими щодо виявлення проблеми і пошуку рішень.
Психологічне консультування дітей - це особлива форма допомоги сім'ї з боку психолога, орієнтована на подолання життєвих труднощів дітей та їх батьків.
Завдання дитячого психолога- створити умови, в яких Вам буде простіше і зрозуміліше побачити себе і життя своєї родини з боку, усвідомити, які установки і дії створюють проблеми.
Мета консультування-вирішити проблему, що виникла у дитини шляхом аналізу ситуації, що склалася, знаходження балансу у взаєминах і відновлення сприятливого психологічного клімату в родині. Дитячий психолог працює з актуальним станом дитини і батька, проводить первинну діагностику, задає питання про життєвій ситуації і структуру сім'ї. У процесі спілкування психолог створює умови для того, щоб клієнт (батько-дитина) усвідомив свою проблему, зрозумів її причини і знайшов рішення.
З якими проблемами працює дитячий психолог:
- Це соціальні ситуації: дитина йде в дитячий садок, розлучення батьків, смерть когось із близьких, поява нового члена сім'ї, випадки сексуального або психічного насильства над дитиною, серйозна хвороба дитини або когось із близьких людей, переїзд на нове місце проживання тощо;
- Агресія, замкнутість, примхливість, нав'язливі дії, сором'язливість, підвищена образливість, упертість, тощо;
- Страхи і тривожність дитини;
- Проблеми адаптації; - Проблеми спілкування з однолітками;
- Патологічні звички: кусання або гризіння нігтів, смоктання предметів, онанізм тощо;
- Рівень психічних процесів (пам'ять, увага, мислення) не відповідає віку дитини;
- Проблеми логопедичного характеру (усунення психологічних наслідків);
- Безпорадність батьків, втрата контролю

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів

1. Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко,малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайтена мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився.Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

9. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьомубезмежному світі.

10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Адаптація дитини до садка

Дошкільні заклади першими відкривають перед дитиною світ соціально-суспільного життя. Дитячий садок (разом із родиною) бере на себе функції виховання та формування особистості.
Початок відвідування дитиною дошкільного закладу – дуже напружений період, який вимагає від неї перебудови всіх уявлень і стосунків з оточуючими людьми, включення її в нову соціальну ситуацію. Процес адаптації до нових умов через низку обставин: вікових особливостей, стану здоров'я, типу нервової системи, стилю виховання, розвитку ігрових, комунікативних навичок тощо - у різних дітей відбувається по-різному. Одні діти легко налагоджують контакти з дітьми і дорослими, пристосовуються до нових вимог, режиму; процес адаптації у них проходить легко й безболісно. У інших зміна соціальних стосунків, умов існування викликають значні труднощі, дитина стає неспокійною, примхливою, замкнутою, тощо. Порушується емоційна рівновага, травмується психіка.
Щоб процес пристосування дитини до нових умов пройшов максимально безболісно, необхідно підготувати її до цього. За кілька тижнів, до того як дитина почне відвідувати дитячий садок, доцільно змінити перебування з нею батьків, спробувати наблизити режим дитини вдома до режиму дитячого закладу, який вона має відвідувати.
Не слід с першого ж дня залишати дитину у дитячому садку до вечора, тривалість перебування її в новому колективі має становити півтори-дві з половиною години на день і поступово збільшуватись. Краще в перші дні приводити дитину лише на прогулянки, оскільки така ситуація звична для неї, їй легше зорієнтуватися в ній, познайомитись із дітьми та вихователями.
Але слід пам’ятати про таку особливість дітей, яку можна назвати «зараження емоціями»: почне плакати одна дитина, її «підтримає» інша; дитина, яка щойно почала відвідувати дошкільний заклад, може стати свідком плачу і негативних емоцій інших дітей під час прощання з батьками. Немає сенсу говорити про те, як така ситуація вплине на її настрій. Тому бажано приводити дитину до дитячого садка в другій половині дня, на вечірню прогулянку. Тоді можна звернути її увагу на те, як батьки приходять по дітей, як вони радісно зустрічаються, як діти прощаються одне з одним, домовляються про завтрашню прогулянку. Такий позитивний досвід значно полегшує процес адаптації.
Важливу роль у звиканні до нових умов відіграє інтимізація предметів, можливість принестиз собою свої іграшки. Завдяки цьому в дитини підтримується фон упевненості; улюблена знайома іграшка допомагає відвернути увагу від прощання.
Здатність почуватись комфортно за відсутності близьких дорослих залежить передусім від психологічного віку дитини. Спочатку дитина пов’язана с матір’ю міцними узами залежності: вона тулиться до мами, вимагає, щоб та завжди була поруч, грається спокійно тільки в її присутності, періодично перевіряє, чи на місці її «зона безпеки».

Адаптаційні труднощі можуть виникати і в досить врівноважених та емоційно благополучних дітей внаслідок їхньої ригідності. Таким дітям надто важко змінювати ритм і спосіб життя. Їх доцільно починати готувати до дитячого садка заздалегідь.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА
ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою?
- Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадане оповідання про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до садочка через небезпечний ліс тощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
- Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

· Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

· Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

· Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

· Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

· Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

· Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

«Проблема насильства над дітьми дошкільного віку»

В різні часи і в різних культурах розвиток суспільства супроводжувався появою парадоксів і протиріч. Один із унікальних парадоксів 21-го століття пов'язаний з відношенням суспільства до дітей. Цивілізовані країни витрачають багато коштів, прагнучи підвищити рівень народжуваності, в той час як суспільство і спеціалісти б’ють тривогу з приводу збільшення випадків насилля над дітьми. Невипадково останнім часом на сторінках наукової преси, газет та журналів, радіо та телебачення обговорюються питання про суть насилля в суспільстві. Вразливість дітей і можливість створення для них безпечних умов життя.

Практично кожну дитину карали в дитинстві батьки, педагоги чи родичі. В свідомості дорослих людей склався досить стійкий стереотип: без застосування покарання виховати дитину неможливо. Однак, практика показує, що не всяке покарання допомагає досягненню благородної мети – виховання. Більш того, форми покарання, які обирають батьки в процесі виховання дитини, можуть заподіяти тяжку шкоду особистості дитини.

Покаранням вважається певний вплив, спрямований на усвідомлення людиною свого вчинку. Специфіка покарання розпізнається по двом ознакам:

1. Покарання повинно бути справедливим, відповідним вчинку.2. Покарання не повинно принижувати людську гідність, а той, хто карає, будь-то батьки, педагог, чи хтось інший, не повинен прагнути до влади над жертвою. ПОРУШЕННЯ ОДНІЄЇ З ЦИХ ОЗНАК ПЕРЕТВОРЮЄ ПОКАРАННЯ В НАСИЛЛЯ.В реальному житті ці ознаки стираються, або ігноруються тими, хто карає.

Домашнє насилля– це свідома поведінка людини, за допомогою якої вона досягає абсолютної покори і контролю над дітьми. Причин насилля над дитиною багато. Психологи, перш за все, відмічають наступні: Рукоприкладство батька до доньки пов’язане з проблемами сексуального характеру. За допомогою фізичного покарання він знімає з себе тягар незадоволених потреб, або відшкодовує моральний збиток від поганих відносин з дружиною. Жорстоке відношення батька до сина пояснюється суперництвом через кохання дружини. Жінка здійснює насильство над своїми дітьми, взявши за приклад батьківську сім'ю. Жорстоке покарання стало для неї стереотипом виховання. Всі ці причини ховаються у підсвідомості людини. Дуже часто батьки карають своїх дітей за неслухняність. Насилля, жорстоке поводження з дітьми відбувається за стінами рідного будинку, там, де сторонні цього не бачать. Ризик насильства зростає, якщо у батьків спостерігаються такі психологічні характеристики як ригідність ( складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини), домінування, тривожність, роздратованість (особливо на провокуючу поведінку дитини), низька самооцінка, депресивність, імпульсивність, залежність, низький рівень емпатії та відкритості, низька стресостійкість, емоційна лабільність, агресивність, замкнутість, підозрілість і проблеми самоідентифікації. Негативне ставлення батьків до оточення та неадекватні соціальні очікування стосовно дитини. Низький рівень соціальних навичок. Відсутнє вміння вести переговори, вирішувати конфлікти й проблеми, справлятися зі стресом, просити допомоги в інших. Насильство над дітьми є сімейною таємницею, яка ретельно приховується і не обговорюється відкрито.

Ризик застосування батьками насильства по відношенню до дітей збільшують виражені у них психопатологічні відхилення, знервованість, депресивність, схильність до суїцидів. Алкоголізм та наркоманія батьків і, як наслідок, психофармакологічні проблеми й афективні порушення: агресивність, гіперсексуальність, дратівливість, порушення координації, послаблений контроль над своєю поведінкою, зниження критики, зміни особистості та ін. проблеми. Відсутність належних батьківських навичок і почуттів. Дефіцит батьківських почуттів і навичок найчастіше характерний для молодих, розумово відсталих, психічно хворих батьків.Частіше за все застосовують насильство до дітей такі родини:родини батьків-одинаків, багатодітні родини,вітчим у родині або прийомні батьки. Ризик сексуального насильства над дівчинкою збільшується в родинах із нерідним батьком.

Досвід підтверджує, що батьки, які використовують насильство для врегулювання конфліктів один з одним, схильні використовувати його і по відношенню до дітей. Жінки, що зазнають насильства від чоловіка, ймовірно частіше застосовують його до своїх дітей.Насилля зі сторони близької людини, в якій дитина завжди намагається знайти опору і підтримку приносить велику психологічну і фізіологічну шкоду. В цьому випадку порушується основний принцип сім'ї – безпечне існування всіх її членів.

Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія. Існує ряд спільних ознак, що характеризують переживання та поведінку більшості таких дітей.1. Страхи.Діти з сімей, де практикується насильство, переживають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.2. Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.3. Нездатність виразити почуття вербально. Спостерігаючи за практикою насильства в сім’ї, діти доходять висновку, що насильство — це спосіб, яким «дорослі» вирішують свої конфлікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття, думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.

Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров’ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей - жертв насильства - з’являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері.

Насилля викликає значні емоційні потрясіння – стресові стани, які хворобливо впливають на стан всього організму.Основними ознаками стресового стану у дітей є:

- Порушення сну (дитина погано засинає і неспокійно спить);- Дитина швидко втомлюється (загрузки, які давались їй легко, важко переносяться на даному етапі);- Дитина часто плаче, безпричинно ображається або надто агресивна;- Дитина розсіяна, забудькувата, невпевнена в собі, непосидюча. У неї спостерігаються нав’язливі рухи;- Труднощі в дотриманні дисципліни, чи навпаки, дитина надто забита, безвольна;- Боїться контактів, прагне залишитися на самоті, вперта, схильна до істерик;- Дитина постійно жує чи смокче щось, чого раніше за нею не спостерігалось;- Ознаками стресового стану дитини є тремтіння рук, качання головою, похитування плечами, ігри з статевими органами, денне нетримання мочі;- Деякі діти в стані тривалого стресу починають втрачати вагу, виглядають змарнілими, або ж навпаки, у них починає розвиватися ожиріння;- Розлади пам’яті, уяви, слабка концентрація уваги, втрата інтересу до всього, що раніше викликало активність.

Діти, які знаходяться в стані психологічного стресу частіше за все відчувають тривогу, невпевненість, злість, і завжди –СТРАХ.В ситуації тривалого стресу можуть розвинутись психологічні відхилення і проблеми: розвиваються хвороби, діти відстають в рості, розумовому розвиткові. Пережите в дитинстві насилля накладає відбиток на подальше життя дитини.

Основна небезпека жорстокого поводження батьків з дітьми полягає в тому, що б’ючи їх, чи негативно впливаючи на їх психіку шляхом погроз ображань та принижень вони створюють умови для виникнення і наступного закріплення в дітях психічних аномалій, що містять жорстокість. Погрози та примушування викликають почуття страху, незахищеності. Почуття страху веде до внутрішнього опору: агресивності в одних випадках і апатії, байдужості, пасивності в інших. Такі психологічні проблеми тягнуть за собою проблеми педагогічні: лицемірство, грубість, обман. Насилля в сім'ї веде до відчуження дитини, а за відчуженням іде неслухняність та важковиховуваність.

Для тих, хто кричить про необхідність «твердої руки», я хочу розповісти історію однієї літньої дами. Коли вона була молодою матір'ю, то вірила, що без різки гарної людини не виховаєш. Одного разу її маленький син провинився, їй здалося, що він уперше в житті заслуговує на те, щоб його добре відшмагали. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і тривалий час не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш кинути у мене!» Тут мати також розплакалася, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: «Мама хоче завдати мені болю. Для цього і камінь стане в пригоді...». Потім жінка поклала камінь на кухонну полицю, де він і залишився лежати як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент,— жодного насилля!..» Непогано було б нам усім покласти на кухонну поличку невеликий камінець, як нагадування дітям і самим собі — жодного насилля!

Фізичні покарання і їх наслідок – психічні травми стають ланками одного кола насилля, яке тягнеться з покоління в покоління. Людина, що зазнала насилля, сама стає джерелом насилля по відношенню до своїх і чужих дітей. Уникнути негативних наслідків покарань можна при дотриманні таких умов:1. Не застосовувати фізичні покарання.2. Батьки повинні дати відчути дитині, що люблять її, не дивлячись на покарання, що її позбавляють любові, уваги й турботи лише на якийсь час, що батьки не менше дитини засмучені такою ситуацією.3. Покарання повинно відноситись не до всієї особистості дитини, а до конкретного випадку за який її покарано.

Вікові особливості дошкільного віку.

На третьому році життя діти стають самостійнішими. Продовжує розвиватися предметна діяльність, ситуативно-ділове спілкування дитини і дорослого; удосконалюються сприйняття, мова, початкові форми довільного поведінки, ігри, наочно-дійове мислення.

Розвиток предметної діяльності пов'язаний із засвоєнням культурних способів дії з різними предметами. Розвиваються дії співвідносяться і гарматні.
Діти починають орієнтуватися у своїх діях на культурну модель, відтворну дорослим.

Мовлення.

Слово відділяється від ситуації і набуває самостійного значення. Діти продовжують освоювати назви оточуючих предметів, вчаться виконувати прості словесні прохання дорослих в межах видимої наочної ситуації.

Кількість слів, що розуміються значно зростає. Удосконалюється регуляція поведінки в результаті звернення дорослих до дитини, який починає розуміти не тільки інструкцію, але й розповідь дорослих.
Інтенсивно розвивається активна мова дітей. До 3 років вони засвоюють основні граматичні структури, намагаються будувати прості речення, в розмові з дорослим використовують практично всі частини мови.

Мислення.

Основною формою мислення стає наочно-дієва. Її особливість полягає в тому, що проблемні ситуації, що виникають у житті дитини вирішуються шляхом реальної дії з предметами.

Поява власне образотворчої діяльності обумовлено тим, що дитина вже здатна сформулювати намір зобразити який-небудь предмет. Типовим є зображення людини у вигляді «головоногих» - кола і відходять від неї ліній.
До третього року життя вдосконалюються зорові і слухові орієнтування, що дозволяє дітям безпомилково виконувати ряд завдань: здійснювати вибір з 2-3 предметів за формою, величиною і кольором; розрізняти мелодії; співати.

ДИТИНА ПОЧИНАЄ УСВІДОМЛЮВАТИ ВЛАСНЕ „Я”

Батькам корисно знати, що:

Сама по собі криза трьох років є своєрідним нормальним природним явищем, а те наскільки швидко вона закінчиться залежить лише від дій та поведінки батьків.

Що ж робити батькам? Велика кількість дітей швидко збуджуються у цей складний період, можуть показувати батькам жахливу картину з бурним та голосним плачем, падінням на пол, заіканням, кидатися та навіть замахуватися на дорослих. Таких випадків може бути тільки більше або меньши, але без них на жаль, ми не обійдемося.
Дорослим потрібно зрозуміти (та набратися терпіння), що конфлікти по різним питанням на даному віковому періоді обов’язково будуть.

Якщо у цих противостояннях та конфліктах з дорослими переможець дитина, вона починає переоцінювати свої зусилля, себе та свої можливості(вона розуміє що такою неадекватною поведінкою вона домагається усього на світі, крім того дитина автоматично відсуває батьків з з процесу виховання).

Але важливо для батьків також, з іншого боку, не перестаратися з сильною волею та наполегливістю по відношенню до дитини, та не подавляти волю дитини, бо можна отримати дитину невротика(на вигляд спокійна, акуратна, серйозна дитина з часом у дорослому житті буде мати проблеми, бо будуть на пряму зависити від чиїх вказівок та настанов).

Психологічні особливості дітей 3-4 років.

Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша з формуванням його діяльності. Дорослий стає для дитини не тільки членом сім'ї, а й носієм певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію призводить до протиріччя з його реальними можливостями. Це протиріччя вирішується через розвиток гри, яка стає провідним видом діяльності в дошкільному віці.

Мовлення.

Мова стає більш складною і розгорнутої. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменами іменниками частка дієслів, прикметників та інших частин мови. Довжина пропозицій збільшується, з'являються складні речення. За допомогою цих розмов дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує шляхи їх досягнення, виконує на словах дії, які опускає в реальності.

Мислення.

У молодшому дошкільному віці розвивається перцептивна діяльність. До кінця молодшого дошкільного віку діти можуть сприймати до п'яти і більше форм предметів і до семи і більше квітів, здатні диференціювати предмети за величиною, орієнтуватися в просторі групи дитячого садка, а при певній організації освітнього процесу - і в приміщенні всього дошкільного закладу.

Розвиваються пам'ять і увагу. На прохання дорослого діти можуть запам'ятати 3-4 слова і 5-6 назв предметів. До кінця молодшого дошкільного віку вони здатні запам'ятати значні уривки з улюблених творів.
Продовжує розвиватися наочно-дійове мислення. При цьому перетворення ситуацій в ряді випадків здійснюються на основі цілеспрямованих проб з урахуванням бажаного результату. Дошкільнята здатні встановити деякі приховані зв'язки і відносини між предметами.
Свідоме управління поведінкою тільки починає складатися; багато в чому поведінка дитини ще ситуативно. Разом з тим можна спостерігати і випадки обмеження власних спонукань самою дитиною, супроводжувані словесними вказівками. Починає розвиватися самооцінка, при цьому діти в значній мірі орієнтуються на оцінку батьків та інших дорослих. Продовжує розвиватися також їх статева ідентифікація, що проявляється в характері обираних іграшок і сюжетів

Творчість.

Зображувальна діяльність дитини залежить від його уявлень про предмет. У цьому віці вони тільки починають формуватися. Графічні образи бідні. У одних дітей в зображеннях відсутні деталі, в інших малюнки можуть бути більш деталізовані. Діти вже можуть використовувати колір.
Велике значення для розвитку дрібної моторики має ліплення. Молодші дошкільнята здатні під керівництвом дорослого виліпити прості предмети.
Відомо, що аплікація робить позитивний вплив на розвиток сприйняття. У цьому віці дітям доступні найпростіші види аплікації.
Конструктивна діяльність в молодшому дошкільному віці обмежена зведенням нескладних будівель за зразком і за задумом.
У молодшому дошкільному віці починає розвиватися уява, яка особливо наочно проявляється в грі, коли одні об'єкти виступають в якості заступників інших.

Психологічні особливості дітей 4-5 років.

Мислення.

До кінця середнього дошкільного віку сприйняття дітей стає більш розвиненим. Вони виявляються здатними назвати форму, на яку схожий той чи інший предмет. Вони можуть виокремлювати в складних об'єктах прості форми і з простих форм відтворювати складні об'єкти. Діти здатні упорядкувати групи предметів по сенсорному ознакою - величиною, кольором; виділити такі параметри, як висота, довжина і ширина. Удосконалюється орієнтація в просторі. Зростає обсяг пам'яті. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т.д.

Починає розвиватися образне мислення. Діти виявляються здатними використовувати прості схематизовані зображення для вирішення нескладних завдань. Дошкільнята можуть будувати за схемою, вирішувати лабіринтові завдання. Розвивається передбачення. На основі просторового розташування об'єктів діти можуть сказати, що станеться в результаті їх взаємодії. Однак при цьому їм важко стати на позицію іншого спостерігача і у внутрішньому плані зробити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, об'єму і величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорні гуртка з паперу і сім білих гуртків з паперу і запитати: «Яких гуртків більше - чорних або білих?», Більшість відповідять, що білих більше. Але якщо запитати: «Яких більше - білих або паперових?», Відповідь буде таким же - більше білих.

Продовжує розвиватися уява. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

Збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. Він здатний утримувати в пам'яті при виконанні будь-яких дій нескладно.

Мовлення.

У середньому дошкільному віці покращується вимова звуків і дикція. Мова стає предметом активності дітей. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мова тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими.

Розвивається граматична сторона мови. Дошкільнята займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає внеситуативно.

Змінюється зміст спілкування дитини і дорослого. Воно виходить за межі конкретної ситуації, в якій виявляється дитина. Провідним стає пізнавальний мотив. Інформація, яку дитина отримує в процесі спілкування, може бути складною і важкою для розуміння, але вона викликає інтерес.

У дітей формується потреба в повазі з боку дорослого, для них виявляється надзвичайно важливою його похвала. Це призводить до їх підвищеної уразливості на зауваження. Підвищена уразливість являє собою вікової феномен.

Творчість.

Значний розвиток отримує образотворча діяльність. Малюнок стає предметним і деталізованим. Графічне зображення людини характеризується наявністю тулуба, очей, рота, носа, волосся, іноді одягу і її деталей. Удосконалюється технічна сторона образотворчої діяльності. Діти можуть малювати основні геометричні фігури, вирізати ножицями, наклеювати зображення на папір іт. д.

Психологічні особливості дітей 5-6 років.

Мовлення.

Продовжує удосконалюватися мова, в тому числі її звукова сторона. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі і сонорні звуки. Розвиваються фонематичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів у сюжетно-рольової гри і в повсякденному житті. Удосконалюється граматичний лад мови. Діти використовують практично всі частини мови, активно займаються словотворенням. Багатшим стає лексика: активно використовуються синоніми та антоніми. Розвивається зв'язкова мова. Діти можуть переказувати, розповідати по картинці, передаючи не тільки головне, але й деталі.

Мислення.

У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки вирішити завдання в наочному плані, але і зробити перетворення об'єкта, вказати, в якій послідовності об'єкти вступлять у взаємодію, і т.д. Проте подібні рішення виявляться правильними тільки в тому випадку, якщо діти будуть застосовувати адекватні розумові кошти. Серед них можна виділити схематизовані уявлення, які виникають в процесі наочного моделювання; комплексні уявлення, що відображають уявлення дітей про систему ознак, якими можуть володіти об'єкти, а також уявлення, що відображають стадії перетворення різних об'єктів і явищ (подання про циклічність змін): уявлення про зміну пір року, дня і ночі, про збільшення та зменшення об'єктів в результаті різних впливів, уявлення про розвиток і т.д. Крім того, продовжують вдосконалюватися узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення. У дошкільному віці у дітей ще відсутні уявлення про класи об'єктів. Об'єкти групуються за ознаками, які можуть змінюватися, однак починають формуватися операції логічного додавання і множення класів. Так, наприклад, старші дошкільнята при групуванні об'єктів можуть враховувати дві ознаки: колір і форму (матеріал) і т.д.

Як показали дослідження вітчизняних психологів, діти старшого дошкільного віку здатні міркувати і давати адекватні причинні пояснення, якщо аналізовані відношення не виходять за межі їх наочного досвіду.

Розвиток уяви в цьому віці дозволяє дітям складати досить оригінальні і послідовно розгортаються історії. Уява буде активно розвиватися лише за умови проведення спеціальної роботи по його активізації.

Продовжують розвиватися стійкість, розподіл, переключення уваги. Спостерігається перехід від мимовільного до довільної уваги.

Творчість.

Розвивається образотворча діяльність дітей. Це вік найбільш активного малювання. Протягом року діти здатні створити до двох тисяч малюнків. Малюнки можуть бути самими різними за змістом: це і життєві враження дітей, і уявні ситуації, і ілюстрації до фільмів і книг. Зазвичай малюнки представляють собою схематичні зображення різних об'єктів, але можуть відрізнятися оригінальністю композиційного рішення, передавати статичні і динамічні відносини. Малюнки набувають сюжетний характер; досить часто зустрічаються багаторазово повторюються сюжети з невеликими або, навпаки, суттєвими змінами. Зображення людини стає більш деталізованим і пропорційним. За малюнком можна судити про статеву приналежність і емоційному стані зображеної людини.

Конструювання характеризується умінням аналізувати умови, в яких протікає ця діяльність. Діти використовують і називають різні деталі дерев'яного конструктора. Можуть замінити деталі споруди в залежності від наявного матеріалу. Опановують узагальненим способом обстеження зразка. Здатні виділяти основні частини передбачуваної споруди. Конструктивна діяльність може здійснюватися на основі схеми, за задумом і за умовами. З'являється конструювання в ході спільної діяльності.

Діти можуть конструювати з паперу, складаючи її в кілька разів (два, чотири, шість згинань); з природного матеріалу. Вони освоюють два способи конструювання: 1) від природного матеріалу до художнього образу (в цьому випадку дитина «добудовує» природний матеріал до цілісного образу, доповнюючи його різними деталями), 2) від художнього образу до природного матеріалу (в цьому випадку дитина підбирає необхідний матеріал, для того щоб втілити образ.

Психологічні особливості дітей 6-7 років.

Мовлення.

У дошкільнят продовжує розвиватися мова: її звукова сторона, граматичний лад, лексика. Розвивається зв'язкова мова. У висловлюваннях дітей відображаються як розширюється словник, так і характер узагальнень, що формуються в цьому віці. Діти починають активно вживати узагальнюючі іменники, синоніми, антоніми, прикметники і т.д.

В результаті правильно організованої освітньої роботи у дітей розвивається діалогічна і деякі види монологічного мовлення.

Мислення.

Діти швидко і правильно підбирають необхідний матеріал для будівництва будиночків. Вони досить точно уявляють собі послідовність, в якій буде здійснюватися будівництво, і матеріал, який знадобиться для її виконання; здатні виконувати різні за ступенем складності споруди як за власним задумом, так і за умовами.

У цьому віці діти вже можуть освоїти складні форми складання з аркуша паперу і придумувати власні, але цьому їх потрібно спеціально навчати. Даний вид діяльності не просто доступний дітям - він важливий для поглиблення їх просторових уявлень.

Ускладнюється конструювання з природного матеріалу. Дошкільнятам вже доступні цілісні композиції за попередньою задумом, які можуть передавати складні відносини, включати фігури людей і тварин у різних умовах.

У дітей продовжує розвиватися сприйняття, проте вони не завжди можуть одночасно враховувати декілька різних ознак.

Розвивається образне мислення, проте відтворення метричних відносин утруднено. Це легко перевірити, запропонувавши дітям відтворити на аркуші паперу зразок, на якому намальовані дев'ять точок, розташованих не на одній прямій. Як правило, діти не відтворюють метричні відносини між точками: при накладенні малюнків один на одного точки дитячого малюнка не збігаються з точками зразка.

Продовжують розвиватися навички узагальнення і міркування, але вони значною мірою ще обмежуються наочними ознаками ситуації.

Продовжує розвиватися уява, однак часто доводиться констатувати зниження розвитку уяви в цьому віці в порівнянні зі старшою групою. Це можна пояснити різними впливами, в тому числі і засобів масової інформації, що приводять до стереотипності дитячих образів.

Продовжує розвиватися увагу дошкільнят, воно стає довільним. У деяких видах діяльності час довільного зосередження досягає 30 хвилин.

Творчість.

Образи з навколишнього середовища та літературних творів, що передаються дітьми в образотворчій діяльності, стають складніше. Малюнки набувають більш деталізований характер, збагачується їх колірна гамма. Більш явними стають відмінності між малюнками хлопчиків і дівчаток. Хлопчики охоче зображують техніку, космос, військові дії і т.п. Дівчатка зазвичай малюють жіночі образи: принцес, балерин, моделей і т.д. Часто зустрічаються і побутові сюжети: мама і донька, кімната і т.д. При правильному педагогічному підході у дітей формуються художньо-творчі здібності в образотворчої діяльності.

Умови успішного виховання в сім`ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

Добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній см'ї їх розв'язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку один одного, цінуватимуть авторитет батька і матері.

Здоровий сімейний мікроклімат

Сім'я – це невичерпне джерельце народної підготовки, практична школа духовності дитини. Якщо в сім'ї здоровий мікроклімат то діти виховуються особистим прикладом батьків у дусі патріотизму і високої духовності, вони люблять та поважають Батьківщину, вони культурні та чемні, шанують батька та матір.

Довір'я у вихованні

Це означає – надання самостійності. Якщо дитина бачить, що дорослі вірять в його сили, чесність і доброту, порядність, вірять в те що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довіра вселяє в нього впевненість в своїх силах, окриляє, породжує бажання стати кращим. Дитина буде намагатись і обов'язково виправдає вашу довіру, і буде прагнути потішити вас новими досягненнями.

Ставлення до найстарших членів родини

Нерідко в сім'ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюєтьтся зниважливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь.а вони ж пройшли великий життєвий шлях, багато чого доброгозробили для вас. Чи хотіли б ви щоб ваші онуки ставились до вас таким же чином як ваші діти до них?

Єдність вимог усіх дорослих до у ставленні до дітей

Головне правило – ні за яких оьставин не допускати в сім'ї різних дій щодо дитини, неузгоджених методів та впливів. Один сварить, інший жаліє. В результаті не маємо ніякого результату окрім величезної образи на «кривдника». З нашої вини маленька дитина часто вирішуєтакі проблеми, які їй не під силу біль того таким чином ми травмуємо свідомість дитини.

Грамматика дисциплін:

1) Перше й безумовне правило – ніякого насилля! Тілесні покарання неприпустимі!

2) Подавайте добрі приклади!

3) Проявляйте наполегливість!

4) Проявляйте сталість!

5) Чітко визначайте межі дозволерного!

6) Вводьте в «уроки дисципліни» гру!

7) Убезпечте оселю!

8) Осуджуйте не дитину, а її вчинки!

9) Не читайте довгих нотацій!

Як ставитися до скарг дітей:

1) Дитина потребує уваги дорослих.

2) Скарга – є сигналом того, що дитина відчуває дискомфорт часом фізичний, а здебільшого духовний, конфліктний, з чого малеча не можесама виборсатись.

3) У скарзі відбмвається негативнее переживання дитини ( тривога, обурення) і прагнення поділитись ним з дорослими.

4) Скарга дитини дорослому своєрідний прояв її прогнення спілкуватись з ним, гостре бажання розповісти про свої труднощі й незгоди у сфері взаємин із іншими людьми.

5) Скаржачись дитина шукає співчуття і співпереживання, то обминати увагою її звертання довас аж ніяк не можна. Часом можна просто пригорнути малечу, щоб припинити її плач, діти насправді сумуютьза вашою ласкою. А ще можна організувати взаємодіюзоднолітками. Усе це допоможе дитині оволодіти нормами взаємин з іншими людьми.

Загальні поради щодо Вашої поведінки:

1) Не кричіть на дитину.

2) Дайте дитині час перебудуватися.

3) Ваші накази дитині щодо того, як їй чинити, мають бути короткими, змістовними.

4) Перш ніж звертатись до сина чи доньки, переконайтесь, що вас чують.

5) Ставтесь до проблеми серйозно.

6) Дотримуйтесь режиму.

7) Уникайте усього, що відвертає увагу.

8) Не напружуйтесь, виховання має бути спокійним і природним, усьому свій час.

Якщо Ви опинилися у складному фінансовому становищі, вам погрожують, то переховуючись, не беріть дитину з собою, залиште її у дитячому будинку під іншим прізвищем.

Залишаючи дитину на вулиці, домовтесь із кимось із сусідів, щоб приглянули за нею.

Вибираючи місце для ігор дитини, використовуйте місця, віддалені від шоссе, або спеціально обладнані майданчики.

Переходячи дорогу, обов'язково користуйтесь переходами та дотримуйтесь правил безпеки дорожнього руху.

Не перевозьте дитину на санках через дорогу, тримайте її за руку.

Не дозволяйте дитині ховатись за машиною, що стоїть, чи доставати з під неї іграшки, нехай вона звернеться за допомогою до вас.

Навчіть дітей правил безпеки у ліфті, поясніть, що може статись коли іх не виконувати.

Якщо Ваша дитина ще не достатньо самостійна, щоб користуватись ліфтом, супроводжуйте її або попросіть ходити сходами.

У жодному разі не дозволяйте дитині їздити в ліфті зі сторонніми людьми.

При перших же розповідях дитини про незнайомих людей, які пропонували їй щось, поговоріть із іншими батьками і установіть спільний догляд за дітьми, коли вони гуляють.

Не залишайте на видних місцях таблетки та інші ліки.

Якщо у домі зберігається вогнепальна зброя, ховайте не тільки її, а й патрони.

Якщо Ваша дитина несподівано зникла з двору обшукайте горища та підвали.

Залишайте дитині телефону карточку, мобільний телефон, щоб вона могла зв'язатися з Вами у будь-який момент.

Профілактика торгівлі людьми, насилля в родині та в закладі.

У статті охарактеризовано первинну, вторинну, третинну соціальну профілактику попереджен- ня торгівлі дітьми. Розкрито зміст первинної соціальної профілактики торгівлі дітьми. Проаналізова- но вторинну соціальну профілактику торгівлі дітьми. Виокремлено основні аспекти третинної профі- лактики означеної проблеми. Розкрито, що результатом вивчення ситуації з торгівлею дітьми в Укра- їні стало розуміння необхідності формування комплексного підходу до протидії цьому злочину. Ви- значено завдання соціальної профілактики торгівлі людьми. Ключові слова: торгівля дітьми, соціальна профілактика, протидія торгівлі людьми, запо- бігання торгівлі дітьми. Постановка проблеми. Торгівля людьми – це комплексна проблема, у вирішен- ні якої беруть участь багато державних і громадських організацій. У зв’язку з цим виникає необхідність відповідного визначення мети, завдань і принципів соціальної роботи в Україні у цьому напрямі. Одним з найважливіших напрямів діяльності, спрямованої на протидію торгівлі людьми, є ведення просвітницької роботи серед потен- ційної групи ризику, якою є зокрема учнівська та студентська молодь. Визнавши проблему торгівлі дітьми як порушення прав людини, загрозу національній безпеці та як кримінальний злочин, Україна включилася у процес протидії торгівлі дітьми. Тому на шляху становлення демократичної держави доцільно проводити соціальну профі- лактику торгівлі дітьми серед населення. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Для нашого дослідження важливою є Кон- цепція Державної програми протидії торгівлі дітьми, де розкрито загальні принципи проти- дії цій проблемі. Громадську думку щодо торгівлі дітьми досліджували Б. Головкін, В. Бога- тирьова. Криміналістичні та кримінально правові аспекти боротьби з торгівлею неповноліт- німи проаналізовано українськими науковцями В.Д. Іваницьким та В.О. Іващенко. Торгівлю дітьми як соціально-педагогічну проблему розкрито М. Ф. Костючеком. Необхідною з наукової точки зору є стаття В. Сорокопуд про кримінальну відповідаль- ність за торгівлю дітьми в Україні та Грузії як порівняльно-правовий аналіз. Е.Б. Левченко визначає, як організувати роботу телефону довіри з протидії торгівлі людьми. Запобігання контрабанді жінок з України ретельно вивчалося дослідницею Н. Лакіза-Сачук, яка спира- лась на звіти Міжнародної Організації з Міграції. Науковець В.В. Соловйова визначає «су- часне рабство» для дівчат-підлітків у виховній роботі в школі. Формулювання цілей статті. Мета статті полягає в характеристиці соціальної профі- лактики торгівлі дітьми в сучасній Україні. Виклад основного матеріалу дослідження. Соціальна профілактика з попередження торгівлі людьми може бути первинною, вторинною, третинною. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ С.В. Грищенко, 2014 ISSN 2222-5501. ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ». ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ. 2014. № 2 (8) 21 Первинна соціальна профілактика торгівлі людьми – найбільш масова і неспецифічна. Її метою є формування активного, адаптивного, високофункціонального життєвого стилю, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів. Соціальна робота тут но- сить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування у особистості неприйняття явища та категоричну відмову від маніпуляцій. Її завданнями є: вдосконалення тих конструктивних стратегій поведінки, життєвих умінь і навичок, які молода людина вже має, але не знає, як її застосувати у незнайомій ситуації, яка може призвести до торгівлі людьми; навчання розпізнаванню таких ситуацій і керувати ними; збільшення потенціалу особис- тісних ресурсів людини (розвиток внутрішнього контролю власної поведінки, формування правосвідомості, розвиток активності). Змістом первинної соціальної профілактики торгівлі дітьми повинно бути: надання ін- формації про явище «торгівлі дітьми»; роз’яснення правових норм стосовно поведінки в реальних життєвих ситуаціях, які можуть призвести до рабства; показ зразків застосуван- ня життєвих умінь і навичок щодо навчання, знайомства, відпочинку, працевлаштування за кордоном; підтримка творчої, інтелектуальної, громадської, спортивної та іншої діяльнос- ті дітей [6, с. 90]. Методами первинної соціальної профілактики є: інформування, переконання, навію- вання, робота в громаді. Вторинна соціальна профілактика торгівлі дітьми є в основному груповою. Метою вто- ринної соціальної профілактики є зміна мало адаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну. Іншими словами, передбачає зміну ставлення до себе та оточую- чих і навчання поведінці, формування досвіду поведінки в ситуаціях, які можуть призвес- ти до потрапляння в рабство. Вторинна соціальна профілактика спрямована на дітей та мо- лодь «групи ризику». Вторинна соціальна профілактика передбачає своєчасне виявлення таких осіб і надання їм соціальної підтримки і допомоги у напрямах: формування знань, життєвих умінь і навичок, необхідних для самозахисту від торгівців дітьми; формування поняття про установи та організації, які допомагають потерпілим від торгівлі людьми, про способи потрапляння в рабство, правила поведінки під час перебування за кордоном, про оформлення документів; зміна ставлення молодої особи до себе, свого місця в суспільстві, усвідомлення нею цінностей свого життя і своєї ролі в ньому [7, с. 23–27]. Основними методами соціальної роботи є: вправи, вимоги, інформування, переко- нання, роз’яснення, драматизація, наведення реальних історій торгівлі дітьми, роз’яснення ситуацій. Формами, які реалізують ці методи, є: тренінги, цикли занять, вулична соціальна ро- бота, робота «гарячих ліній». Третинна соціальна профілактика торгівлі людьми спрямована на інтегрування в сус- пільство осіб, які потерпіли від торгівлі людьми, з метою запобігання повторного потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Третинна профілактика передбачає виявлення причин та особливостей поведінки і свідомості молодої особи, які призвели до виникнення пробле- ми, а також усунення причин через перенавчання людини, підвищення її соціального стату- су, підтримку у влаштуванні в житті. Третинна соціальна профілактика є в основному інди- відуальною, передбачає тривалу роботу і комплекс соціальних послуг. Вона здійснюється разом із соціальною реабілітацією і соціальним супроводом, але має свою мету, потребує об’єднання зусиль різних фахівців. Основними методами роботи тут є: робота в конкретно- му випадку, рефлексія ситуації та індивідуального розвитку, переключення і перенавчання, створення виховуючих ситуацій, показ перспективи, реконструкція характеру, заохочення, інформування, переконання, включення в різноманітні види діяльності і позитивно соціа- лізуюче середовище [6]. Знання соціально-демографічних характеристик осіб, що постраждали від торгівлі людьми, є важливим для здійснення соціальної профілактики цього злочину. «Особа, по- терпіла від торгівлі людьми, – це людина, яку завербували, транспортували, купили, прода- ли, передали і яка є отриманою з метою примусу до проституції, використання у порнобіз- несі, примушення до праці або надання послуг, вилучення органів та втягнення у злочин- ну діяльність шляхом обману, погроз, шантажу, фізичної розправи, боргової кабали, зло- вживання службовим становищем незалежно від того, перетинала ця особа кордон чи ні». ISSN 2222-5501. ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ». ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ. 2014. № 2 (8) 22 У першу чергу соціальні педагоги мають знати вік, рівень освіти та характер зайнятості по- терпілих, їх соціальний статус. Інформація про регіони України, мешканці яких найбільше підлягають ризику постраждати від торгівлі людьми внаслідок низького економічного роз- витку областей та їх особливостей, структури зайнятості, традиційних орієнтацій мешканців на внутрішньодержавну та зовнішню трудову міграцію, а також високого рівня корупції та інших факторів також є важливим для розробки концепції соціальної профілактики торгів- лі людьми. Ці дані допоможуть визначити потенційні групи ризику та проводити найбільш досконало адресну соціальну профілактику злочину [10, с. 56–57]. Аналіз анкет потерпілих від торгівлі дітьми показує, що їх вік коливається від 12 до 18 років, але групами ризику для торгівлі дітьми можуть бути як діти, так і повнолітні грома- дяни, а тому соціальна профілактика злочину повинна вестися серед різних вікових та соці- альних груп населення: дітей (14-18 років); батьків дітей; вчителів, вихователів, педагогіч- них та соціальних працівників, які працюють з дітьми та молоддю; молоді (18-22 років); лю- дей більш зрілого віку. Знання професійної та трудової зайнятості представників групи ризику, а також потер- пілих від торгівлі дітьми є важливим моментом в організації соціальної профілактики тор- гівлі дітьми, бо причиною пошуку роботи за кордоном є відсутність високооплачуваної ро- боти. У суспільстві ж переважає стереотип, що потерпілі від торгівлі людьми – люди, які не мали постійної роботи в Україні. Результатом вивчення ситуації з торгівлею дітьми в Україні стало розуміння необхід- ності формування комплексного підходу до протидії цьому злочину. Комплексний підхід означає, що формування такої політики охоплює різноманітні заходи та різноманітні під- ходи – вдосконалення законодавства, укладання міжнародних угод, поліпшення ефектив- ності діяльності правоохоронних органів, різноманітних державних установ, відомств, фор- мування системи превентивних заходів, а також заходів соціальної реабілітації потерпі- лих. Враховуючи різноманітність заходів та можливостей тих суб’єктів, котрі беруть актив- ну участь у роботі з протидії торгівлі людьми, – державні органи, неурядові організації, ре- лігійні, міжнародні, донорські та благодійні організації, іноземні представництва в країні, – неможливо забезпечити ефективність цієї роботи без узгодження їхніх зусиль. Орган, що координує таку роботу, – Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді [10, с. 345–365]. Соціальна профілактика торгівлі дітьми в Україні, виходячи з мети та принципів її здій- снення, буде здійснюватися ефективно, якщо буде ґрунтуватися на концепції «допомоги для самодопомоги». «Допомога для самодопомоги» інтегрує в собі багато сучасних нау- кових теорій і концепцій соціальної роботи. Вона розглядає людину як суб’єкт, а не об’єкт соціальної роботи, що означає формування в неї відповідальності за своє життя, свій ви- бір, вміння свідомо користуватися своїми правами на основі знання про них. Ця ідея відпо- відає завданню розбудови громадянського суспільства. Ключовим моментом «допомоги для самодопомоги» є опора на бажання людей керувати своїм життям, запобігти небажа- ним впливам та обману [11, с. 67–69]. Сьогодні ж більшість громадян України чули про торгівлю дітьми, але вважають, що з ними такого не трапиться, хоча знань і вміння розв’язувати подібні ситуації вони не ма- ють. Саме це сприяє створенню соціальних умов для захисту прав, свобод та інтересів ді- тей і молоді, гармонійного всебічного розвитку, задоволення культурних та духовних по- треб. Реалізація концепції «допомога для самодопомоги» в цьому аспекті означає: вивчен- ня особливостей проблем дітей та молоді для запобігання торгівлі людьми, а також ви- вчення особливостей мотивації молоді щодо працевлаштування, навчання, відпочинку за кордоном; формування позитивної мотивації молоді до сприймання соціальних послуг та стимулювання молоді до засвоєння інформації щодо протидії торгівлі дітьми; встановлен- ня контакту з молоддю і членами їхніх сімей і надання їм соціальної допомоги, тобто такого комплексу соціальних послуг, який сприяє не тільки відмові від «легких грошей» за кордо- ном, але й підвищенню соціального статусу молоді, їх особистому розвитку на основі ово- лодіння знаннями про свої права, навчання вміння ними користуватися та їх відстоювати, створення умов для їх реалізації, використовуючи при необхідності соціальну опіку та під- тримку, соціальний менеджмент. Наслідком такої допомоги також будуть: знання, які за- побігають потраплянню в рабство, вміння і навички щодо критичної оцінки, прийняття рі- ISSN 2222-5501. ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ». ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ. 2014. № 2 (8) 23 шення, керування собою в ситуаціях, які можуть призвести до потрапляння в тенета торгів- ців людьми. Наступним елементом «допомоги для самодопомоги» є спрямування молоді до са- модопомоги для запобігання торгівлі дітьми через надання інформаційних послуг про уста- нови та організації, які вирішують такі проблеми, а також розвиток волонтерського руху, студентських соціальних служб, позааудиторної виховної роботи, які займаються профілак- тикою торгівлі дітьми [1, с. 70]. Таким чином, завданнями соціальної профілактики торгівлі людьми у молодіжному середовищі є: здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед молоді з метою усвідомлення поняття «торгівля людьми»; формування правосвідомості та правової пове- дінки молоді, громадянськості, відповідальності за своє життя з розвитком її активності, са- мостійності, творчості та створення умов для її самореалізації [12, с. 45–49]. Ці завдання соціальної профілактики реалізуються в світлі «допомоги для самодопомо- ги» в таких напрямах соціальної роботи з дітьми та молоддю: соціальні дослідження з проблеми; інформаційно-пропагандистська робота; соціальне навчання молоді вміння користува- тися своїми правами; соціальна реклама послуг суб’єктів соціальної роботи, правова просві- та молоді з проблем торгівлі людьми; допомога молоді у виборі професії, працевлаштуванні, організації дозвілля; сприяння розвитку молодіжних ініціатив, реалізації інтересів; органі- зація волонтерського руху, роботи студентських соціальних служб [8, с. 123–126]. В організаційно-педагогічній системі, спрямованій на забезпечення умов здійснен- ня навчально-виховної діяльності щодо запобігання торгівлі дітьми, можна визначити такі взаємопов’язані функції педагогічного впливу: розробка і впровадження засобів і методів формування соціальної відповідальності учнів. Суспільний розвиток в останні десятиріччя все частіше ставить перед системою осві- ти завдання розвивати в дитині зі шкільного віку почуття гідності, усвідомлення своїх прав та місця в суспільстві, а також можливостей реалізації своїх прав та свобод у житті. Зна- ння, здобуті в процесі навчання в структурі юридичної освіти, а також у процесі викладання основ наук, поглиблюються і розширюються в позакласній виховній роботі. Можна підкрес- лити, що тенденції і морально ціннісні вчинки підростаючого покоління найповніше реалі- зуються у позанавчальній діяльності, оскільки формування їх соціального досвіду здійсню- ється на підставі їхніх власних бажань, особистих прагнень, природних нахилів і здібностей. Проблема торгівлі дітьми тісно пов’язана з такими проблеми, як наркоманія та підліт- кова безпритульність. Тому надзвичайно важливо для вчителів приділяти увагу їх профілак- тиці в молодіжному середовищі, володіти інформацією про характер молодіжних угрупо- вань, психологічний стан у сім’ях та молодіжних колективах. Серйозну увагу слід звернути на вирішення проблеми організації позанавчальної діяльності закладів освіти, забезпечен- ня змістовного і цікавого дозвілля молоді. Рекомендується у структурі педагогічних заходів з профілактики цього явища виділити такі види цілеспрямованої діяльності: заходи щодо попередження умов, які сприяють про- явам протиправної поведінки серед учнівської молоді (рання профілактика); заходи щодо оздоровлення умов середовища життєдіяльності учнів, що створюють можливість проти- правної поведінки з їх боку і, одночасно, корекція особистої позиції (перший етап безпосе- редньої профілактики); активація заходів педагогічного впливу на осіб, які мають намір ви- їхати за кордон (другий етап безпосередньої профілактики); систематизація заходів щодо запобігання торгівлі дітьми, попередження небезпеки стати жертвою «білого рабства» (третій етап безпосередньої профілактики); індивідуалізація педагогічних засобів профілак- тичного впливу в навчально-виховному процесі [5]. Соціально-правова допомога молодій людині в розвитку її творчої індивідуальності, почуття людської гідності, розуміння ролі чинного законодавства як засобу забезпечення її законних інтересів має бути відображена в процесі виховної роботи з учнівською молоддю. Формування правової культури учнівської молоді впливає на законослухняну пове- дінку, а також забезпечує життєдіяльність людини відповідно до потреб, інтересів і ціннос- тей гуманного суспільства. Правове виховання дітей та молоді вирішує властиві тільки йому завдання. Знання законів та правова свідомість людини є головним фактором, який впли- ває на готовність до дії в тій чи іншій ситуації. ISSN 2222-5501. ВІСНИК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ. Серія «ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ». ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ. 2014. № 2 (8) 24 При проведенні виховної роботи з учнями необхідно підкреслювати, що рабство – одне з фундаментальних порушень прав людини, наводити конкретні статистичні дані щодо статусу дітей та його зміни, а також: ілюструвати дані прикладами (відеофільм, періо- дична преса) дискримінації, насильства, торгівлі дітьми в Україні; крім законів та постанов, наводити приклади про фактичні умови повсякденного життя жінок та дівчат за кордоном; проводити аналіз факторів, які впливають на торгівлю дітьми в Україні та в різних регіонах планети як одну з причин порушення прав людини й основних свобод особи. Звернути увагу та озброїти учнів спеціальними знаннями, такими як: порядок звер- нення за захистом до органів державної виконавчої влади та прокуратури; порядок звер- нення за судовим захистом; використання правової допомоги адвоката, звернення до за- собів масової інформації, неурядових організацій; звернення за захистом до міжнародних організацій [4]. Через те, що однією з цілей соціально-педагогічної роботи є захист прав людини, у сфері соціально-педагогічної діяльності, пов’язаної з торгівлею дітьми, діяльність соціаль- ного педагога має бути спрямована на створення умов для реалізації дітьми своїх прав, перш за все: громадянських – самовизначення, рівність, відсутність дискримінації, право на життя, свободу місця проживання і пересування, права покидати будь-яку країну та по- вертатися до неї, права на захист честі, репутації, власності, на захист від переслідувань; соціально-економічних – права на житло, роботу, гідний рівень життя, на їжу і здоров’я, за- борону примусової праці; культурних – права на освіту, свободу совісті, участь у культурно- му та духовному житті [3, с. 234–236]. Усі права дітей згідно з обов’язками, які взяла на себе держава, повинні дотримува- тися та захищатися. Тому діяльність соціальних працівників полягає у вивченні стану справ щодо дотримання прав людини, відстоювання їх на практиці, створення умов для поперед- ження та усунення порушень цих прав. Таким чином, конкретними завданнями соціальної педагогіки у сфері торгівлі дітьми є: профілактика торгівлі дітьми; допомога потерпілим від торгівлі людьми у реалізації та захисті цих прав; усунення умов, що сприяють виникненню торгівлі дітьми [2]. Принципи соціально-педагогічної діяльності у сфері попередження торгівлі людьми і реабілітації потерпілих – це основне теоретичне положення, ідеї, що зумовлюють вибір форм і методів роботи, позицію соціального педагога у відношенні до клієнта. Важливим принципом, на якому базується соціально-педагогічна діяльність, є прин- цип поваги і дотримання прав людини. Принцип конфіденційності та анонімності – також один з найбільш важливих у роботі соціальних педагогів. Знання принципів соціально-педагогічної роботи у сфері попередження торгівлі дітьми, надання допомоги потерпілим дозволяє планувати форми і методи роботи в інтересах клієнтів, з урахуванням їх потреб, проблем. Висновки та перспективи подальших розвідок. Отже, профілактика торгівлі дітьми є комплексною проблемою, що пов’язана з широким спектром питань, таких як гендерна по- літика, міграція і прикордонний менеджмент, організована злочинність, ринок праці, етніч- ні та збройні конфлікти. У профілактиці цієї проблеми дотримання прав людини є найваж- ливішим чинником на шляху розв’язання. Раціональне та доцільне застосування всіх рівнів профілактики також може свідчити про зменшення та розповсюдження явища торгівлі дітьми, яке залежить як від самої струк- тури профілактичної роботи так і від компетентності соціального педагога. Перспективами подальших розвідок мають стати дослідження методів профілактич- ної роботи з протидії торгівлі дітьми.

Кiлькiсть переглядiв: 159

Коментарi

  • George

    2013-08-26 19:13:56

    Wait, I cannot fathom it being so stidfghtrorwara. http://trknold.com [url=http://irziwzkfkab.com]irziwzkfkab[/url] [link=http://exgnfbduc.com]exgnfbduc[/link]...

  • Wendy

    2013-08-26 06:58:44

    Kewl you should come up with that. Exetllcne!...

  • Xolani

    2013-08-24 22:05:51

    Great thigkinn! That really breaks the mold!...

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.